“Лікарі без кордонів” (médicos sin fronteras, MSF) Організація має зразковий досвід залучення лікарів на передових бойових зон, а також під час голодоморів та пандемій — допомагаючи тим пацієнтам, які залишилися самі та постраждали внаслідок руйнівних криз.

Під час епідемії еболи у Західній Африці 2014-2015 рр. MSF була провідною організацією боротьби за права пацієнтів та зробила набагато більше, ніж Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), яка є бюрократичною і часто реагує занадто повільно. За це та попередні 48 років служби MSF потрібно аплодувати стоячи.

Однак їхнє нинішнє опозиційне ставлення до патентів на ліки від COVID-19, витікає з неправильного розуміння значення прав інтелектуальної власності для медичних інновацій.

MSF також проводить кампанію щодо доступу до лікарських засобів, яка спотворює реалії ринку ліків, закликаючи до рішень, які завдають шкоди науковим інноваціям. Кампанія “за доступ до основних лікарських засобів” хоче зробити лікарські засоби у країнах, що розвиваються, більш доступними, вирішуючи питання щодо ціни на ліки та прав інтелектуальної власності. На думку MSF, виробники та дослідники збагачуються за рахунок тих хто не може собі дозволити льсі.

MSF помиляється в тому, що права інтелектуальної власності та патенти перешкоджають інноваціям. Навпаки, саме вони дозволяють забезпечити прогрес у галузі медицини.

Десятки фарículoцев regalo Вони також досліджують потенційні препаратами проти коронавірусної хвороби, і жертвують гроші та матеріали для покращення системи охорони здоров'я в усьому світі.

Насправді, благодійні зусилля фармацевтичних компаній вражають. Вони пропонють ба бonculoйну п ідриífigo, в то 3. числі оаан зац ц ц. Однак “Лікарі без кордонів” заявили, що не прийматимуть пожертв у формі лікарств від фармацевтичних компаній, а натомість купуватимуть їх за ринковими цінами. Донори msf, ййвірно, бдуть приго razón

У той час як фармацевтична індустрія також дуже піклується про доступ, нефункціональні системи охорони здоров'я, однак інфраструктура часто є бар'єром між пацієнтом та лікуванням чи вакциною. Ми повинні усвідомити, що благодійні дії можливі лише за умови заохочення права на отриманну. Фармацевтичні компанії розробляють препарати, захищають свої винаходи та отримують прибуток. Якщо забрати патентні права, стиеу "до інновац зникає, а ртваbar

“Лікарі без кордонів” закликають не допустити заробляння на новому коронавірусі, ігноруючи при цьому значні благодійні пожертви, які допомагають зупинити цей вірус. Насправд і, блшшшт зсиль витрачених на бот з хворорор ex: ц п.

Потрібно також пам'ятати, що позбавлення компаній можливості отримувати прибуток від ліків виключає стимули та ігнорує ризики, а також витрати на роботу над новим препаратом. Чи маємо ми право очікувати від працівників лабораторій безкоштовно приходити на роботу, коли з нею та з взаємодією з колегами пов'язано безліч ризиків?

Ідея так званих примусових ліцензій, яка фактично відбирає патент у виробника в одній країні та передає його іншій, може навіть ще більше затримати введення вакцини від COVID-19. Для виготовлення та доставки робочої вакцини потрібні ноу-хау та ланцюгові поставки. Сумнівно, чи вакцина, виготовлена ​​​​за примусовим ліцензуванням, насправді буде дешевшль, ніЖн он.

Багато можна сказати про виробництво ліків та доступ до основних лікарських засобів. Але належну дискусію потрібно проводити на основі певних основних фактів. Серед них є те, що фармацевтичні компанії вкладають величезні суми грошей у забезпечення життєво необхідних ліків а також вживають заходів для допомоги тим, хто цього потребує. Covid-19 призв іо одн з н найб idamente Нівелювання прав інтелектуальної власності або їх знищення, безумовно, тільки погіршить ситуацію і не призведе до проривів, які в кінцевому рахунку могли б вивести нас із цього кошмару.

Publicado originalmente aquí.

El Consumer Choice Center es el grupo de defensa del consumidor que apoya la libertad de estilo de vida, la innovación, la privacidad, la ciencia y la elección del consumidor. Las principales áreas políticas en las que nos centramos son digital, movilidad, estilo de vida y bienes de consumo, y salud y ciencia.

El CCC representa a los consumidores en más de 100 países de todo el mundo. Supervisamos de cerca las tendencias regulatorias en Ottawa, Washington, Bruselas, Ginebra y otros puntos críticos de regulación e informamos y activamos a los consumidores para que luchen por #ConsumerChoice. Obtenga más información en ConsumerChoicecenter.org

Una de las preguntas fundamentales que plantea la pandemia es si se puede confiar a las personas que sigan las reglas de distanciamiento social de forma voluntaria o si se necesita la fuerza del gobierno para lograr ese fin. La mayoría de los gobiernos han canalizado este último supuesto en la lucha contra el COVID-19. Después de años de aumentar nuestro estilo de vida de libertades, eso no es una sorpresa.

Desde el cannabis hasta el consumo de tabaco y azúcar, las normas de estilo de vida infantilizan a los consumidores al “empujarlos” hacia lo que algunos funcionarios gubernamentales creen que es mejor para ellos. La psicología detrás de este enfoque es sencilla: si continuamente le decimos a alguien que es incapaz de elegir por sí mismo, eventualmente llegará a creerlo. Cuidar a los consumidores de la A a la Z y luego, de repente, esperar que se salten una noche de pub del jueves por el bien del distanciamiento social es inconsistente, por decir lo menos.

Por supuesto, hay algunas buenas intenciones detrás de varias normas de estilo de vida. El empaquetado genérico del tabaco y los impuestos, por ejemplo, están destinados a disuadir a los consumidores tanto por el aspecto como por el precio. El empaquetado sencillo de dulces, patatas fritas y bebidas azucaradas tiene como objetivo reducir nuestro consumo de azúcar. Por lo tanto, las prohibiciones de marca son vistas como una herramienta importante por parte de algunos en la salud pública. Pero estas medidas plantean dos preguntas. Primero, ¿tienen alguna propensión al éxito? En segundo lugar, a la luz de la pandemia, ¿podemos permitirnos disminuir la cultura de la responsabilidad individual a través del paternalismo?

Sabemos que el empaquetado sencillo no funciona. En 2012, Australia aprobó un decreto de empaquetado genérico a nivel nacional para todos los productos de tabaco. El objetivo era reducir las tasas de tabaquismo. Durante los primeros años de la prohibición, más gente joven empezó a fumar. Las tasas de tabaquismo entre los australianos en el rango de edad de 12 a 24 años aumentaron del 12 por ciento en 2012 al 16 por ciento en 2013, mientras que habían disminuido naturalmente en los años anteriores. Yo poco o nadamejora se realizó entre personas de 30 años o más entre 2013 y 2016.

Las personas de 40 a 49 años continuaron siendo el grupo de edad con mayor probabilidad de fumar diariamente (16,91 TP3T) y las tasas de tabaquismo en este grupo de edad aumentaron de 16,21 TP3T en 2013. Al mismo tiempo, Australia ha visto un enorme aumento en cigarrillos propios: 26% en 2007, a 33% en 2013 y a 36% en 2016.

Los consumidores deben tener acceso a toda la información que puedan obtener sobre los productos y luego, lo que es más importante, tener la libertad de decidir por sí mismos. Las prohibiciones de marca bloquean su acceso a la información sobre los productos que compran y consumen. La información se dispersa a través de la marca y, por lo tanto, las prohibiciones de marca eliminan esa posibilidad.

Necesitamos la responsabilidad individual más que nunca. Es probable que nuestro mundo de rápido desarrollo e increíblemente interconectado enfrente más pandemias, y debemos estar preparados como individuos. La línea entre la responsabilidad colectiva, por ejemplo, la distancia social, y la responsabilidad individual es delgada. Las consecuencias de lo primero pueden afectar a otras personas, mientras que lo segundo nos concierne solo a nosotros como individuos.

Cuando elegimos consumir azúcar, somos los responsables de las repercusiones y debemos animarnos a asumir esa responsabilidad. Salir y darnos la mano sabiendo que tenemos síntomas de COVID-19 pone en riesgo a otras personas mientras que quedarnos en casa limita nuestra libertad personal. Sólo a través de la responsabilidad individual podemos aprender a ser socialmente responsables.

El paternalismo destruye nuestra capacidad de elegir por nosotros mismos y cargar con las consecuencias. En el caso de una pandemia, nuestra falta de ejercicio de nuestra responsabilidad y sensibilidad conduce a un fracaso colectivo y proporciona un terreno para la fuerza del gobierno, bloqueos y todo tipo de intervenciones cuestionables.

Idealmente, conscientes de su responsabilidad y riesgos, todas y cada una de las personas podrían haber optado voluntariamente por autoaislarse, como lo hicieron muchas personas. Pero, ¿cómo podemos esperar que las personas sigan los decretos de salud pública si sabemos que algunos de ellos son ineficaces?

Primero, los gobiernos nos paternalizan a través de prohibiciones de marca y otros empujones, y luego quieren que actuemos de manera responsable cuando se presente la pandemia. Esto tiene que cambiar, y debemos alentar la libertad individual seguida de la responsabilidad en lugar de infantilizar a los consumidores.

Publicado originalmente aquí.

El Consumer Choice Center es el grupo de defensa del consumidor que apoya la libertad de estilo de vida, la innovación, la privacidad, la ciencia y la elección del consumidor. Las principales áreas políticas en las que nos centramos son digital, movilidad, estilo de vida y bienes de consumo, y salud y ciencia.

El CCC representa a los consumidores en más de 100 países de todo el mundo. Supervisamos de cerca las tendencias regulatorias en Ottawa, Washington, Bruselas, Ginebra y otros puntos críticos de regulación e informamos y activamos a los consumidores para que luchen por #ConsumerChoice. Obtenga más información en ConsumerChoicecenter.org