“Лікарі без кордонів” (фр. Médicos sem Fronteiras, MSF) неймовірно успішно захищають інтереси пацієнтів по всьому світу. Організація має зразковий досвід залучення лікарів на передових бойових зон, а також під час голодоморів та пандемій — допомагаючи тим пацієнтам, які залишилися самі та постраждали внаслідок руйнівних криз.

Під час епідемії еболи у Західній Африці 2014-2015 рр. MSF була провідною організацією боротьби за права пацієнтів та зробила набагато більше, ніж Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), яка є бюрократичною і часто реагує занадто повільно. За це та попередні 48 років служби MSF потрібно аплодувати стоячи.

Однак їхнє нинішнє опозиційне ставлення до патентів на ліки від COVID-19, витікає з неправильного розуміння значення прав інтелектуальної власності для медичних інновацій.

MSF також проводить кампанію щодо доступу до лікарських засобів, яка спотворює реалії ринку ліків, закликаючи до рішень, які завдають шкоди науковим інноваціям. Кампанія “за доступ до основних лікарських засобів” хоче зробити лікарські засоби у країнах, що розвиваються, більш доступними, вирішуючи питання щодо ціни на ліки та прав інтелектуальної власності. Em MSF, виробники та дослідники збагачуються за рахунок тих хто не може собі дозволити лікарські и засоб

MSF помиляється в тому, що права інтелектуальної власності та патенти перешкоджають інноваціям. Навпаки, саме вони дозволяють забезпечити прогрес у галузі медицини.

Десятки фармацевтичних компаній не тільки почали шукати вакцину проти Covid-19, але і залучили багато ресурсів для отримання мільйонів тестів. Вони також досліджують потенційні препаратами проти коронавірусної хвороби, і жертвують гроші та матеріали для покращення системи охорони здоров'я в усьому світі.

Насправді, благодійні зусилля фармацевтичних компаній вражають. Вони пропонують благодійну підтримку, в тому числі організаціям, які працюють з пацієнтами на міс.ц Однак “Лікарі без кордонів” заявили, що не прийматимуть пожертв у формі лікарств від фармацевтичних компаній, а натомість купуватимуть їх за ринковими цінами. Донори MSF, ймовірно, будуть приголомшені дізнатись, що їхні пожертви витрачаються на ліки, які MSF могло б отримати безкоштовно.

У той час як фармацевтична індустрія також дуже піклується про доступ, нефункціональні системи охорони здоров'я, однак інфраструктура часто є бар'єром між пацієнтом та лікуванням чи вакциною. Ми повинні усвідомити, що благодійні дії можливі лише за умови заохочення права на отримання прибутку. Фармацевтичні компанії розробляють препарати, захищають свої винаходи та отримують прибуток. Якщо забрати патентні права, стимул до інновацій зникає, а рятувальні ліки, ціна створення яких приголомшливо велика, не потрапляють на ринок.

“Лікарі без кордонів” закликають не допустити заробляння на новому коронавірусі, ігноруючи при цьому значні благодійні пожертви, які допомагають зупинити цей вірус. Насправді, більшість зусиль витрачених на боротьбу з хворобою — це державно-приватні партнерства, як п і.

Потрібно також пам'ятати, що позбавлення компаній можливості отримувати прибуток від ліків виключає стимули та ігнорує ризики, а також витрати на роботу над новим препаратом. Чи маємо ми право очікувати від працівників лабораторій безкоштовно приходити на роботу, коли з нею та з взаємодією з колегами пов'язано безліч ризиків?

Ідея так званих примусових ліцензій, яка фактично відбирає патент у виробника в одній країні та передає його іншій, може навіть ще більше затримати введення вакцини від COVID-19. Для виготовлення та доставки робочої вакцини потрібні ноу-хау та ланцюгові поставки. Сумнівно, чи вакцина, виготовлена ​​​​за примусовим ліцензуванням, насправді буде дешевшою, ніж оригінальна.

Багато можна сказати про виробництво ліків та доступ до основних лікарських засобів. Але належну дискусію потрібно проводити на основі певних основних фактів. Серед них є те, що фармацевтичні компанії вкладають величезні суми грошей у забезпечення життєво необхідних ліків а також вживають заходів для допомоги тим, хто цього потребує. COVID-19 призвів до однієї з найбільших криз у сфері охорони здоров'я всіх часів- інновації та медичні прориви потрібні зараз як ніколи. Нівелювання прав інтелектуальної власності або їх знищення, безумовно, тільки погіршить ситуацію і не призведе до проривів, які в кінцевому рахунку могли б вивести нас із цього кошмару.

Publicado originalmente aqui.

O Consumer Choice Center é o grupo de defesa do consumidor que apoia a liberdade de estilo de vida, inovação, privacidade, ciência e escolha do consumidor. As principais áreas políticas em que nos concentramos são digital, mobilidade, estilo de vida e bens de consumo e saúde e ciência.

O CCC representa consumidores em mais de 100 países em todo o mundo. Monitoramos de perto as tendências regulatórias em Ottawa, Washington, Bruxelas, Genebra e outros pontos críticos de regulamentação e informamos e ativamos os consumidores para lutar pela #ConsumerChoice. Saiba mais em consumerchoicecenter.org

Uma das questões fundamentais levantadas pela pandemia é se os indivíduos podem ser encarregados de seguir as regras de distanciamento social voluntariamente ou se a força do governo é necessária para atingir esse fim. A maioria dos governos canalizou a última suposição na luta contra o COVID-19. Depois de anos aprimorando nosso estilo de vida de liberdade, isso não é uma surpresa.

Da cannabis ao consumo de tabaco e açúcar, as regulamentações do estilo de vida infantilizam os consumidores ao “empurrá-los” para o que alguns funcionários do governo acreditam ser o melhor para eles. A psicologia por trás dessa abordagem é direta: se continuamente dissermos a alguém que ela é incapaz de escolher por si mesma, ela acabará acreditando. Cuidar dos consumidores de A a Z e, de repente, esperar que eles pulem uma noite de pub na quinta-feira por causa do distanciamento social é inconsistente, para dizer o mínimo.

É claro que existem algumas boas intenções por trás de vários regulamentos de estilo de vida. As embalagens simples de tabaco e os impostos, por exemplo, visam dissuadir os consumidores por causa da aparência e do preço. A embalagem simples de doces, salgadinhos e bebidas açucaradas visa reduzir nosso consumo de açúcar. Assim, as proibições de marcas são vistas como uma ferramenta importante por alguns na saúde pública. Mas essas medidas levantam duas questões. Primeiro, eles têm alguma propensão para o sucesso? Em segundo lugar, à luz da pandemia, podemos diminuir a cultura da responsabilidade individual por meio do paternalismo?

Sabemos que a embalagem simples não funciona. Em 2012, a Austrália aprovou um decreto nacional de embalagem simples para todos os produtos de tabaco. O objetivo era reduzir as taxas de tabagismo. Durante os primeiros anos da proibição, mais Jovens começou a fumar. As taxas de tabagismo entre os australianos na faixa etária de 12 a 24 anos aumentaram de 12% em 2012 para 16% em 2013, enquanto vinha diminuindo naturalmente nos anos anteriores. Pouco ou nenhum eumelhoria foi feito entre pessoas com 30 anos ou mais entre 2013 e 2016.

As pessoas de 40 a 49 anos continuaram a ser a faixa etária com maior probabilidade de fumar diariamente (16,9%) e as taxas de tabagismo nessa faixa etária subiram de 16,2% em 2013. Ao mesmo tempo, a Austrália registrou um enorme aumento no número de fumantes. seus próprios cigarros: 26% em 2007, para 33% em 2013 e para 36% em 2016.

Os consumidores devem ter acesso a todas as informações que puderem sobre os produtos e, fundamentalmente, ter a liberdade de decidir por si mesmos. As proibições de marca bloqueiam o acesso a informações sobre os produtos que compram e consomem. A informação é espalhada por meio da marca e, portanto, as proibições de marca removem essa possibilidade.

Precisamos de responsabilidade individual mais do que nunca. Nosso mundo incrivelmente interconectado e em rápido desenvolvimento provavelmente enfrentará mais pandemias, e devemos estar preparados como indivíduos. A linha entre a responsabilidade coletiva – distanciar-se socialmente, por exemplo – e a responsabilidade individual é tênue. As consequências do primeiro podem afetar outras pessoas, enquanto o último diz respeito apenas a nós como indivíduos.

Quando optamos por consumir açúcar, somos os únicos responsáveis pelas repercussões e devemos ser encorajados a arcar com essa responsabilidade. Sair e apertar as mãos sabendo que temos sintomas de COVID-19 coloca outras pessoas em risco, enquanto ficar em casa limita nossa liberdade pessoal. É somente através da responsabilidade individual que podemos aprender a ser socialmente responsáveis.

O paternalismo destrói nossa capacidade de escolher por nós mesmos e arcar com as consequências. No caso de uma pandemia, nossa falha em exercer nossa responsabilidade e sensibilidade leva a uma falha coletiva e fornece um terreno para a força do governo, bloqueios e todo tipo de intervenção questionável.

Idealmente, conscientes de sua responsabilidade e riscos, cada pessoa poderia ter optado voluntariamente por se auto-isolar, como muitas pessoas fizeram. Mas como podemos esperar que os indivíduos sigam os decretos de saúde pública se sabemos que alguns deles são ineficazes?

Primeiro, os governos nos paternalizam por meio de proibições de marcas e outras cutucadas, e depois querem que ajamos com responsabilidade quando a pandemia começar. Isso precisa mudar e devemos encorajar a liberdade individual seguida de responsabilidade, em vez de infantilizar os consumidores.

Publicado originalmente aqui.

O Consumer Choice Center é o grupo de defesa do consumidor que apoia a liberdade de estilo de vida, inovação, privacidade, ciência e escolha do consumidor. As principais áreas políticas em que nos concentramos são digital, mobilidade, estilo de vida e bens de consumo e saúde e ciência.

O CCC representa consumidores em mais de 100 países em todo o mundo. Monitoramos de perto as tendências regulatórias em Ottawa, Washington, Bruxelas, Genebra e outros pontos críticos de regulamentação e informamos e ativamos os consumidores para lutar pela #ConsumerChoice. Saiba mais em consumerchoicecenter.org