Вместо полного запрета на использование натурального меха гораздо важнее обеспечить эффективный контроль за стандартами его производства (укр.)

Сьомого лютого у Верховній Раді зареєстрували законопроект про заборону хутрового виробництва. Заборона має набрати чинності з 1 січня 2025 року, а до цього моменту будуть встановлені нові вимоги до утримання тварин.

Стандартно, одним з ключових аргументів на підтримку заборони хутряних ферм в Україні є те, що такі заборони вже існують у багатьох країнах, а зокрема в Великобританії, Австрії та Австралії, Македонії, Болгарії, Словенії, Люксембурзі, Сербії та Чехії, Хорватії, та Японії.

Крім заборони хутра, багато українські активістів також вимагають припинити поширення та рекламування виробів з натурального хутра і визнати його екологічно небезпечним. Багато з них також посилаються на слова Магатми Ґанді про те, що народ можна оцінити по тому, як він поводиться з тваринами. В той час, як ми всі можемо погодитись, що благополуччя тварин і питання захисту довкілля заслуговують великої уваги з боку як кожного з нас, так і політиків, важливо подивитись на проблему під іншим світом.

Це правда, що закордоном натуральне хутро набагато менш популярне. Пам’ятаю, коли я вчилась у Києві у 2015, достатньо було пройтись по Хрещатику, щоб побачити наскільки поширеними були шуби з натурального хутра. Я купила шубу теж, щоб бути ‘у тренді”, однак коли переїхала до Франції тренд рухається в зворотньому напрямку – шуби з натурального хутра не є настільки популярним – відмовилась від хутра. Інше середовище безумовно змінило мої преференції як споживача, але це добровільна зміна – не диктована законами.

З 2015-го багато змінилось в Україні. У березні 2018-го року, кореспонденти “Сегодня” дослідили попит на шуби з натурального хутра. За результатами, порівняно з зимою 2017-го, коли шуби з натурального хутра на столичних ринках продавали в середньому за 30 тисяч гривень, ціни впали до 13 тисяч гривень. Очевидно, причиною цього є те, що попит на товари з натурального хутра впав: натуральне хутро втратило популярність через тиск на споживача з боку груп за права тварин. Через наявність альтернатив на ринку, багато виробників і українських дизайнерів відмовились від натурального хутра добровільно.

Власне, якщо гоговорити дуже конкретно, то скоріше не стільки добровільно, як під впливом активістських груп, однак все ж не через примус збоку держави. Якщо першому можна опиратись, то з другим набагато важче справитись.

Багато світових брендів, таких як Шанель, також відмовились від використання матеріалів тваринного походження. Таке рішення було прийнято з міркувань про благополуччя тварин, до чого все більше ЗМІ та активістів привертають увагу. Однак, як зазначають експерти, “багато міленіалів вважають за краще купувати продукти, які є “етично чистими”. Але іронія полягає в тому, що економічне використання диких тварин набагато більш екологічно стійке.”

Інше питання, що в Україні відсутні умови для екологічно стійкого використання тварин. Вони дійсно потребують покращення і, залишаючись скептичною до державного втручання, я можу допустити, що законопроект може потенційно принести якісні зміни в цій частині.

Кожного разу коли дизайнери відмовляються від натурального хутра, що у свою чергу є їхнім правом, вони лишають безробітними тисячі людей по всьому світу, які не просто працюють з матеріалами тваринного походження, а є фахівцями з охорони, необхідними для підтримки тваринного доброполуччя.

Заборона хутра, в Україні призведе до закриття 200 підприємств в Україні, задіяних у секторі виробництва хутра і які продають продукцію на суму понад $400 млн.

Іншим важливим питанням, яке дійсно потребує уваги з боку законодавців, є питання дезінформації споживачів про склад товарів. Однак, для його вирішення не треба забороняти хутро, а переглянути стосовно цього правозастосування таких актів, як Закон Про Захист Прав Споживачів і Цивільного Кодексу.

Таким чином, замість заборони виробництва хутра, треба зосередитись на відповідальному виробництві хутра. На сьогоднішній день існує багато незалежних сертифікаційних програм, які існують з метою атестації ферм на предмет їх дотримання екологічних норм і ставлення до тварин. Як показує практика, це в інтересі самих підприємств показати їхнім споживачам що вироблене ними хутро відповідає цим стандартам.

Купляти чи не купляти хутряні чи інші вироби з тварин – це право кожного і це треба поважати. Однак перш ніж вдаватись до таких радикальних мір як заборона хутра, треба визначитись: ми хочемо заборонити хутро, а тобто позбавити споживача і виробника права обирати і робити свідомі обізнані вибори, чи ми хочемо покращити тваринне благополуччя?

Originally published here