У середу, заступник міністра економіки Тарас Висоцький повідомив Reuters, що Україна готова ввести заборону на експорт пшениці, якщо його обсяг перевищить узгоджений з трейдерами рівень. Цьому кроку передувало звернення Всеукраїнської асоціації пекарів та асоціації «Борошномели України» до президента Володимира Зеленського, прем’єра Дениса Шмигаля, міністра економрозвитку Ігоря Петрашка та секретаря Ради нацбезпеки і оборони (РНБО) Олексія Данілова з проханням вплинути на ситуацію з підвищенням цін на продовольчу пшеницю.

Заборони на експорт – це природна реакція на надзвичайну ситуацію, спричинену пандемією. Метою є запобігання дефіциту пшениці та зростання цін на зерно всередині країни. Тому, з цієї сторони, такий крок може здаватись виправданим та навіть своєчасним.

Однак проблема у тому що у перспективі такі рішення можуть призвезти до втрат у вигляді погіршення відносин з країнами-торговими партнерами та втратою багатьох експортних можливостей у майбутньому. Так як Україна є одним із найбільших світових експортерів зерна, нам важливо підтримувати цей статус та намагатись збирати рекордний врожай.

Зростання експорту в 2018-ому році забезпечили в основному кукурудза, пшениця, ріпак, м’ясо і субпродукти птиці, олії, тютюн і вироби з нього, яйця і кондитерські вироби. Найбільшими імпортерами української сільгосппродукції в 2018 році були Індія, куди було експортовано аграрної продукції на суму понад 1,8 млрд дол., Китай – 1,2 млрд. дол., Нідерланди – 1,2 млрд. дол., Іспанія – 1 млрд. дол. і Єгипет – 0,9 млрд. Дол.

Міжнародна торгівля важлива тим, що вона дозволяє кожній стороні використовувати свою перевагу і отримувати вигоду з переваги іншої. Таким чином, rраїни, в які ми постачаємо зерно є залежними від наших імпортів так само як наші експортери залежні від від продажу на світовий ринок. В результаті, обидві сторони виграють. Саме тому для нас так важливі ці торгові відносини, і обривати їх шляхом заборони експортів є не найкращим рішенням.

Експорт зерна є важливою частиною економіки України, і заборона або обмеження їх зашкодить вітчизняним експортерам. Цілком ймовірно, що тоді вони – цілком виправдано – вимагатимуть від держави певну грошову підтримку для збереження свого виробництва. Україна, як країна, яка водночас веде війну з Росією, і коронавіруcом і яка по голову в кредитах, не може собі цього дозволити.

Але це не лише Україна. Кілька країн заявили про готовність повернутись всередину. Нещодавно Румунія ввела заборону на вивезення зерна та переробленого зерна (включаючи хлібобулочні вироби) за межі Європейського Союзу, і румунські фермери вже висловили свою стурбованість. Зокрема, вони побоюються, що заборона не буде скасована після закінчення пандемії, і вони не зможуть продати урожай пшениці, ячменю, ріпаку. “Це було б катастрофою, оскільки фермери не мають потужностей для зберігання,” – стверджує Строеску.

Економічний націоналізм є привабливим, але він так само є неймовірно небезпечним в довгостроковій перспективі і підштовхне нашу економіку ще більше вниз.

Originally published here.

The Consumer Choice Center is the consumer advocacy group supporting lifestyle freedom, innovation, privacy, science, and consumer choice. The main policy areas we focus on are digital, mobility, lifestyle & consumer goods, and health & science.

The CCC represents consumers in over 100 countries across the globe. We closely monitor regulatory trends in Ottawa, Washington, Brussels, Geneva and other hotspots of regulation and inform and activate consumers to fight for #ConsumerChoice. Learn more at consumerchoicecenter.org