Податок на інтернет гігантів платитимемо самі українці!

Замість того, щоб довести до пуття наболілі економічні та судову реформи, маємо новий податок.

Як відомо, 17 лютого Верховна Рада прийняла за основу законопроект про так званий податок «на Гугл», який зобов’яже «big tech» (інтернет-гігантів) сплачувати податок на додану вартість до українського бюджету. Необхідність даногозаконодавчого акту, як пояснюють парламентарі-ініціатори, полягає в тому, що несплата компаніями-нерезидентами ПДВ призводить до втрат державного бюджету та створює неконкурентне середовище для резидентів-платників.

Дякуючи пандемії та локдаунам, що стали її наслідком, світ більшою мірою перейшов онлайн. Останній рік став переломним моментом для цифрової економіки. Вона рятувала нас від самотності під час квітневого й  лютневого локдаунів, допомогала просувати власні бізнес-ідеї через рекламу в соцмережах та заохочувала створення нових додатків девелоперами. Йдеться про реальних споживачів. І саме їм — нам з вами — доведеться платити цей ПДВ.

Перелік послуг, які охоплює нове регулювання, є досить широким. Зокрема, до таких послуг, зокрема, але не виключно, належать:

а) постачання зображень або текстів, в тому числі фотографій, електронних книжок та журналів;
б) постачання аудіовізуальних творів, відео на замовлення, ігор, азартні ігри, включаючи постачання послуг з участі в таких іграх;
в) надання доступу до інформаційних, комерційних, освітніх та розважальних електронних ресурсів та інших подібних ресурсів;г) надання в користування хмарних технологій для розміщення даних;
ґ) постачання (передача прав на використання) програмного забезпечення та оновлень до нього, а також дистанційне обслуговування програмного забезпечення та електронного обладнання;
д) надання рекламних послуг в мережі інтернет, мобільних додатках та інших електронних ресурсах.

Податок на додану вартість, як відомо, є непрямим податком, який сплачується покупцем послуг, але саме адміністрування здійснюється продавцем. Таким чином, будь-які послуги, які ми зараз отримуємо через інтернет (Youtube, Netflix, Google, Apple, AliExpress) автоматично подорожчають на 20 відсотків. Аналогічне подорожчання відбудеться в сфері e-commerce, а зокрема розміщувати реклами в соціальних мережах та мобільних додатках стане дорожче. Разом із тим поширення ПДВ на інтернет-гігантів матиме прямий негативний вплив на малий бізнес в Україні, якому можливості інтернету дозволили комунікувати свою пропозицію більш ефективно.

Сама ставка ПДВ на електронні послуги та й загалом  є досить високою. В одній із найбільш економічно вільних країн світу Сінгапурі вона становить 7 відсотків, в Америці  до 10, в Канаді  6. Очевидно, що розширити спектр регулювання вже встановленої ставки ПДВ на електронні послуги для регулювання конкуренції є набагато легше, аніж зменшити ставку повністю. Конкуренція на всіх ринках процвітає там, де держава мінімально втручається в цюсферу.

Але наші парламентарі чомусь вирішили, що нам треба йти дорогою Росії, на яку вони посилаються в пояснювальній записці до законопроекту. «Із 1 січня 2017 року в Російській Федерації був введений податок, який зобов’язав нерезидентів сплачувати податок на додану вартість із продажу на території РФ електронних послуг: цифрового контенту, послуг зберігання та обробки інформації, реєстрації доменів і хостингу тощо, при цьому вони повинні стати на податковий облік. Серед технологічних гігантів у контролюючому органі РФ зареєструвалися Apple Distribution International, Google Commerce, Microsoft Ireland, Netflix International B.V., Wargaming Group, Bloomberg, Alibaba, Booking.com та інші. Загалом із моменту впровадження податку на податковий облік стало 1580 компаній. За офіційними даними до бюджету такими компаніями (B2C) було сплачено у тому ж 2017 році  9,4 млдр. руб., у 2018 – 12 млдр. руб., у І кварталі 2019 – 12 млдр. руб. (70% суми припадає на найбільші IT компанії). Аналогічні податкові правила введені в Республіці Білорусь у 2018 році».

Рухаємося на захід до кращого та вільного майбутнього, так? А загалом, цифри про те, скільки надходжень до державного бюджету допоміг отримати новий ПДВ не можуть бути ключовим аргументом у випадку України. Як ми добре знаємо, всі надходження до бюджету проходять мільйон корупційних схема ранішеше, ніж якась мінімальна частина з них впаде на нас у вигляді послуг, соціальних гарантій тощо. Саме така доля чекає й на новий ПДВ. Нам треба зосередитися на тому, щоб лишити більше грошей на руках у звичайних громадян і дати їм можливість витрачати так, як вони вважають за потрібне.

Певно, одним з найпроблемніших аспектів даного законопроекту є бюрократія. Компаніям-нерезидентам доведеться мати справу з нашою славнозвісною податковою й наділення її новими владними повноваженнями викликає занепокоєння. Відповідно до законопроекту, при проведенні перевірки спрощеної податкової декларації, поданої особою нерезидентом, ДПС може витребувати в особи нерезидента та третіх осіб інформацію й документи, які підтверджують факт постачання на митній території України електронних послуг фізичним особам, вартість поставлених послуг та терміни їх оплати.

Загалом, головне, що нам всім варто зрозуміти стосовно розширення регулювання ПДВ, це те, що платити за податкову новацію доведеться нам з вами, а для малих девелоперів та бізнесу це підсилить тягар ведення діяльності в Україні. Що з цими грошима робитиме держава – невідомо. Але замість того, щоб довести до пуття наболілі економічні та судову реформи, маємо новий податок. Податок на сервіси, які комусь дозволяють заробити, а комусь — відпочити від негативних новин про ковід за серіалом.

Originally published here.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Scroll to top