fbpx

Month: November 2020

Black market — an existential threat to consumers

The latest Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD) report found that between 72,000 and 169,000 children may die from pneumonia every year after receiving drugs from the black market.

Since that was before the world had entered the Covid-19 crisis that turned out to be a public health emergency of global scope, the shocking numbers have likely gone up by now and will continue to rise.

That is the cost of flawed policies that have failed to effectively tackle the black market.

From pharmaceuticals to tobacco products, the black market has expanded into every area of our life and international exchange. Unlike many legal small businesses that get driven out of the market because of excessive taxation and red tape or are unable to enter it at all, the black market has been booming.

According to the United Nations Office on Drugs and Crime, the transnational organised crime of the black market is a business worth US$870 billion (RM 3.6 trillion).

The black market has to be fought by economic, legal, and political means. Where free markets that safeguard property rights – including intellectual property rights – and economic freedom flourish, there is no space for black markets simply because it’s not needed: every consumer can easily find and access what they need.

Black markets exist to satisfy the unmet demand, and why that happens is the key question we have to address to solve the economic part of the puzzle.

Let’s consider the tobacco black market in the EU. In 2019, 15 billion illegal cigarettes were found in Europe, contributing to €2 billion (RM 9.7 billion) in tax revenue losses. Intrusive and anti-consumer national policies have to take the blame for that.

These policies include a second annual 50 centime tax that came into force in France, bringing the price of a pack of cigarettes up to 10.50 euros (RM 51). Similarly, in Ireland, excise duty on a pack of 20 cigarettes will rise by 50 cents for the fifth year in a row.

As long as there is a substitute available in the form of cheap smuggled cigarettes, the overall demand for cigarettes is inelastic. The higher price stops consumers from buying them legally, but it doesn’t stop them from buying it from the black market.

In another part of the world, Malaysia is losing about RM5 billion in taxes every year to the tobacco black market. It has been reported that Malaysia is today the No. 1 in the world for illegal cigarettes, where 65% of total cigarettes consumed are contraband products.

Interestingly, illegal cigarettes took up 36.9% of the market back in 2015. However, the Malaysian government wanted to discourage people from smoking by making it even more expensive. As such, excise duties were rapidly increased, resulting in legal cigarette prices, going up by 25%.

Affordability then became an issue and consumers decided to switch to a cheaper alternative, which is widely available.

This goes to show that governments should moderate tax policies to ensure that tax regimes are liberal enough not to drive demand for contraband products. Indirect taxes such as VAT, GST and excise duties make consumers foot the bill.

Despite political differences, we can all agree that the well-being of consumers is of the utmost importance, and the black market – especially in times of Covid-19 – poses an existential threat to consumers globally.

We should not only put in place smart policies to eradicate black market, but we should also repeatedly communicate the risks associated with black market to consumers and make them more aware of the tactics used by smugglers to lure them. It is time to Stop The Black Market!

Originally published here.

Miami Herald

Public-nuisance lawsuits stifle innovation, and consumers ultimately foot the bill

With arcane rule changes and different policies on absentee voting, we are bracing for lawsuits and recounts that could keep both presidential candidates’ legal teams busy until New Year’s. For once, thankfully, it will not be Florida’s fault.

This is another reminder of how much we have allowed our country to be captured by the legal profession. Whether it’s elections, climate change or the latest corporate scandal, lawsuits have become as American as apple pie.

In the past year alone, personal injury or tort lawsuits have risen more than 7 percent to a whopping 73,000 a year, according to the Department of Justice.

One surprising legal principle that has helped fuel these cases is “public nuisance.”

In the past few decades, plaintiffs’ attorneys have expanded the claim of public nuisance — meant to cover pollution or obstructions that cause harm to property — to include widespread social problems such as climate change and opioid addiction.

The goal is to extract large paydays from firms because of either real or perceived damage. Most companies would rather settle than be publicly dragged by the media. Just ask Elon Musk.

There are, no doubt, legitimate cases where real harm has been done. But many of these cases stem from complex issues that require public-policy solutions rather than judicial rulings, which distort our legal system and set dangerous precedents.

Originally, public nuisance was invoked as a way for local governments to protect the public’s right to access public roads, local parks, and waterways, or to halt domestic disturbances like prostitution or gambling.

But recently, state and local courts have been more open to looser interpretations of public nuisances, leading to gross abuses of our already overly litigious justice system.

For example, in 2000, attorneys went to localities in California to sign on as plaintiffs in a massive lead-paint lawsuit. The claim was that lead paint, later known to be dangerous, was “aggressively marketed” by the producers, constituting a public nuisance.

Over $1 billion was ordered to be paid to the California cities and counties, eventually reduced to $305 million in a settlement. Trial lawyers pocketed $65 million, and judges became empowered to use the law to address larger societal problems. Then came the opioid crisis.

In 2019, Oklahoma used the state’s overly broad public-nuisance statute to sue companies that marketed and distributed opioids. While other drugmakers settled, Johnson & Johnson went to trial. Even with a small share of the opioid market and no causal link found between its products and widespread opioid addiction, they were ordered to pay $572 million in damages, of which $85 million went to the lawyers.

From vaping to plastics to environmental cleanups, the public nuisance legal strategy has increasingly become an effective and profitable way to skip the legislative process and push political agendas against innovation.

Environmental foundations, including one headed by Mike Bloomberg, have funded lawyers and activists to recruit governments to join lawsuits against energy companies for climate change. These attorneys then seek friendly courts where public-nuisance statutes exist or where activist judges are willing to embrace this legal theory.

Some judges have dismissed these public-nuisance claims, ruling that energy producers have contributed significantly to our economic development. But federal appeals courts have allowed California cities, as well as the city of Baltimore, to advance their cases against fossil-fuel producers. And more could be coming.

This trend shows how our legal system is being used to advance anti-innovation political agendas.

This makes our legal system unpredictable, undermines the rule of law and increases the cost of doing business as companies must prepare for future lawsuits, whether they caused any actual harm or not. All of that ends up increasing prices for all consumers. We need smart and better policies, not more lawsuits.

Yaël Ossowski is deputy director of the Consumer Choice Center.

Originally published here.

Найкращі і найзручніші залізничні вокзали Європи. Українських серед них немає

Ми звикли до різноманітних рейтингів найкращих авіакомпаній чи аеропортів. А ось на залізничному транспорті їх значно менше. Хоча і ним користуються мільйони пасажирів. Тому мандрівникам, особливо тим, хто любить подорожувати потягами, стане цікавим новий рейтинг найзручніших для пасажирів залізничних вокзалів Європи.

Новий рейтинг підготувала організація Consumer choice center, яка займається захистом інтересів споживачів. До нього включені 50 найбільших залізничних станцій Європи. Остаточне місце в рейтингу визначалося за багатьма показниками, наприклад, за чистотою, завантаженістю платформ, кількості пунктів призначення, ресторанів та магазинів, конкуренції між компаніями-перевізниками, наявності кімнати відпочинку першого класу тощо.

Railway Station Index

St. Pancras International

Перше місце в цьому рейтингу зайняв залізничний вокзал St. Pancras International в Лондоні. Він отримав 116 балів зі 139 можливих. В повідомленні Consumer choice center вказується, що нечасті страйки, зручність для пасажирів та наявність міжнародних напрямків допомогли йому здобути лідерство. Вокзал відкрився ще в 1868 році. Поряд з колишнім гранд-готелем Midland – це шедевр вікторіанської інженерії і готичної архітектури та одна з найелегантніших станцій світу. St. Pancras International був побудований Midland Railway Company для сполучення Лондона з деякими найбільшими містами Англії, вказується на сайті вокзалу.

Zürich Central Station

Трохи менше балів – 111 – набрав Zürich Central Station. Це найбільший залізничний вокзал Швейцарії. Звідси можна подорожувати як самою Швейцарією, так і до Німеччини, Італії, Австрії та Франції. Обслуговуючи до 2915 поїздів на день, Zürich Central Station є одним з найбільш завантажених залізничних вокзалів у світі. Він складається з декількох рівнів – з платформами як на землі, так і під нею. Вони пов’язані між собою підземними переходами та торговим центром.

Leipzig Central Station

На третьому місці розташувався Leipzig Central Station, відкритий у 1915 році. Це одна з найбільших залізничних станцій Європи за площею. Вокзал має 19 надземних платформ, розміщених під шістьма залізничними навісами, багаторівневий зал з високими кам’яними арками та фасадом довжиною 298 метрів. На місці закритої колії №24 знаходяться кілька історичних локомотивів Deutsche Reichsbahn. Станцією оперує DB Station & Service (дочірня компанія Deutsche Bahn).

Roma Termini

Найпівденніший вокзал з рейтингу – Roma Termini – зайняв четверте місце. Це найбільша італійська залізнична станція. Її назва походить від району, де вона розташована. В свою чергу, він отримав назву від терм (громадські заклади для миття та водних процедур у Стародавньому Римі) Діоклетіана, які розташовані через дорогу від головного входу до вокзалу. Roma Termini має регулярне залізничне сполучення з усіма великими італійськими містами, а також щоденні міжнародні рейси до Мюнхена, Женеви, Відня. На станції розташовані 33 платформи. На площі Piazza dei Cinquecento перед вокзалом знаходиться головна автобусна станція міста.

München Central Station

Головний залізничний вокзал Мюнхена München Central Station. Це одна з трьох станцій Мюнхена, яка має міжміське сполучення. Інші – München Ost і München-Pasing. На München Central Station розташовані 32 платформи. Також під землею знаходяться платформи метрополітену і міської електрички. Перша залізнична станція Мюнхена була побудована приблизно за 800 метрів на захід у 1839 році. На нинішньому місці вона відкрита в 1849 році. Вокзал неодноразово перебудовували, в тому числі після сильних пошкоджень під час Другої світової війни.

Hamburg Central Station

Головний залізничний вокзал Гамбурга Hamburg Central Station відкритий в 1906 році. Щодня в середньому ним користується 550 тисяч пасажирів. Hamburg Central Station є наскрізною станцію з острівними платформами. Вокзал є одним з головних транспортних вузлів Німеччини, який поєднує міжміські маршрути Intercity Express з міськими метрополітеном та електричкою. На північній стороні будівлі вокзалу розташований торговий центр. Станція знаходиться під управлінням DB Station & Service.

Berlin Central Station

Головний залізничний вокзал столиці Німеччини Berlin Central Station почав функціонувати за два дні після урочистого відкриття 26 травня 2006 року. Він розташований на місці колишньої залізничної станції Lehrter Bahnhof. Довжина вокзалу становить 430 метрів, а деяких платформ – 80 метрів. Станція знаходиться під управлінням DB Station & Service.

Milano Centrale

Головний міланський залізничний вокзал Milano Centrale є другим найбільшим за пасажиропотоком вокзалом Італії. Офіційно відкритий в 1931 році, щоб замінити старий центральний вокзал, побудований у 1864 році. Milano Centrale має високошвидкісне сполучення з Турином, Венецією, Вероною, Болоньєю, Римом, Неаполем та Салерно. Крім того, звідси можна відправитися до Берна, Лугано, Женеви, Цюріха, Парижа, Відня, Марселя, Мюнхена. Станція також поєднана з міланським аеропортом Мальпенза потягом Malpensa Express. Вокзал має 24 платформи.

Moscow Kazansky

Московський залізничний вокзал є одним з дев’яти залізничних терміналів Москви. Звідси потяги відправляються, головним чином, на схід та південний схід. Будівництво станції закінчилося в 1940 році. Будівля вокзалу нагадує дозорну вежу Сююмбіке в Казанському кремлі.

Frankfurt Central Station

Головний залізничний вокзал Франкфурта-на-Майні Frankfurt Central Station відкритий у 1888 році. Через своє розташування посеред Німеччини та використання транспортного вузла для подорожей на великі та короткі відстані, Deutsche Bahn вважає його найбільш важливою станцією в країні. Щоденно з вокзалу відправляється більше 340 міжміських і 290 регіональних потягів. Кожного дня Frankfurt Central Station користуються 450-460 тис. пасажирів.

Vaping is a pathway away from smoking, study finds

Over the years, e-cigarettes have repeatedly been accused of being a gateway to smoking. The statistics have consistently suggested otherwise, but a new report from the Consumer Choice Centre and World Vapers’ Alliance hopes to finally put this myth to bed.

The report

The report, entitled ‘Vaping and the Gateway Myth’ has investigated whether there is any evidence that vaping is a gateway to smoking. Short answer; there isn’t.

They found that in actual fact, vaping is a gateway out of smoking. E-cigarettes were designed to offer smokers a safer way to consume nicotine, with the target market being adult smokers. They have succeeded in this, with a number of studies finding e-cigarettes to be twice as effective as nicotine replacement therapies such as nicotine patches and gum.

The report looks into the different reasons that have been raised as part of the opinion that vaping is a gateway to smoking, such as their nicotine content, whether they are encouraging young people to smoke, and the controversy around flavoured e-liquids. The report consistently finds these arguments to be unfounded.

But e-cigarettes can contain nicotine – isn’t that dangerous?

Honestly, the effect that vaping nicotine has on the body is actually comparable to that of your morning coffee. It is true that a massive overdose of nicotine would cause it to act as a nerve poison, however this is not something that can be achieved by vaping the levels of nicotine available in e-liquids.

Yes, nicotine is an addictive substance, but research has found that the addiction smokers have is not just to the nicotine, but also to other ingredients in tobacco smoke, and to the habit of smoking, or the ‘smoking ritual’. In the absence of these other ingredients, many vapers actually find their nicotine cravings are lower.

Professor Bernd Mayer, Toxicologist at the University of Graz, and Scientific Advisor to the World Vapers’ Alliance, explains;

“Smokers do not die from their addiction, but from the harmful effects of the ingredients in tobacco smoke. In the cardiovascular system, much like caffeine, nicotine leads to a slight increase in blood pressure and heart rate. These effects are clinically harmless, the risk of serious illnesses (heart attack, stroke) or mortality is not increased by nicotine.”

While the report recognises that people should not be encouraged to start consuming nicotine if they have not previously been a smoker, they express that it is important that public health authorities make smokers aware that vaping offers a far safer alternative to smoking.

Traditional cigarettes create over 7000 chemicals when burned, and 69 of these have been identified as potentially carcinogenic. E-liquids on the other hand, are primarily made up of propylene glycol (PG) and vegetable glycerin (VG), both of which are recognized by the European Food Safety Authority as safe and not harmful, and are common ingredients found in many food products.

Are e-cigarettes turning young people into smokers?

This is another topic that has been hotly debated for some time, due in some part to the high levels of teen vapers seen in the US. However, this is not an issue that is present in the UK and it has been found that e-cigarette use among teenagers is low, and those young people who do regularly use an e-cigarette are either ex or current smokers.

Colin Mendelsohn and Wayne Hall concluded in their recently published review for the Journal of Drug Policy;

“Contrary to the gateway hypothesis, vaping appears to divert a subset of youth at risk of cigarette smoking away from smoking.”

The misconception that e-cigarettes could lead adolescents to smoke seems to stem from the fact that they are a novel technology, therefore teens are going to want to try them as the ‘cool, new thing’. In actual fact, data from Action on Smoking and Health (ASH) shows that UK youth smoking rates are at an all-time low, and while it is true that a number of young people report having tried an e-cigarette before, it is important to make the distinction between this and regular use. As stated in ‘Vaping and the Gateway Myth’;

“Clearly, it makes a difference if someone has one puff from a friend’s e-cigarette at a party or is a daily user.”

The great flavour debate

There are a number of countries that are considering banning flavoured e-liquids in a bid to make vaping less appealing to non-smokers. However, data suggests that only around 2% of regular vapers have never smoked, and that flavoured e-liquids are actually essential in increasing the odds of adult smoking cessation. Another two-thirds of current vapers use a non-tobacco flavoured e-liquid, and removing these options would likely lead many back to smoking, or to purchase from the black market where e-liquids are not regulated.

The Yale School of Public Health concluded in their study into flavour bans that the main reason many vapes prefer a non-tobacco flavour is precisely because these flavours do not remind them of the taste of cigarettes, and that those using flavoured e-liquids are 2.3 times more likely to make a successful stop smoking attempt than these using tobacco flavours.

The report concludes by making recommendations to policymakers about utilising e-cigarettes as an essential tool for harm reduction, including an evaluation of advertising rules and ensuring that vaping products are easily accessible to adult smokers as an alternative nicotine source.

If you or someone you know is considering making the switch from smoking to vaping, head over to our blog to find lots of information on making the switch, or pop in to your local Evapo store and speak to a member of our team.

Sources:

https://consumerchoicecenter.org/wp-content/uploads/2020/10/Vaping_and_the_Gateway_Myth.pdf

Originally published here.

Vaping Today

Vapear es una ‘puerta de salida’

Vapear es una puerta para dejar de fumar. Las sugerencias de que los cigarrillos electrónicos alientan a los no fumadores a adoptar el hábito no resisten el escrutinio. Así lo afirma una nueva investigación publicada por la World Vapers Alliance y el Consumer Choice Center.

El informe “Vaping and the Gateway Myth” (“El vapeo y el mito de la puerta de entrada”) encontró que los cigarrillos electrónicos ayudan a los adultos a dejar de fumar. Además, con las tasas de tabaquismo de los jóvenes en un mínimo histórico, los argumentos de que el vapeo está alentando a los adolescentes a comenzar a fumar simplemente no están respaldados por la evidencia.

¿Qué dicen los investigadores?

Al comentar sobre la investigación, Michael Landl, director de World Vapers Alliance, dijo:

“El estudio de hoy muestra que el vapeo es una puerta para dejar de fumar. Los argumentos más comunes contra el vapeo (como que es una puerta para fumar) no pasan la prueba de la realidad y la ciencia. Vapear ayuda a los fumadores adultos a dejar de fumar y el uso de cigarrillos electrónicos entre los jóvenes es poco común, especialmente entre los no fumadores”.

El efecto de puerta de entrada al tabaquismo que a menudo se afirma no aparece en los datos. De hecho, muchos estudios muestran el efecto contrario. Las tasas de tabaquismo en el Reino Unido, donde las autoridades de salud pública fomentan el vapeo como una puerta para dejar de fumar, están en su punto más bajo y no hay signos de que el vapeo induzca a fumar más (consulte el cuadro a continuación).

Maria Chaplia, asociada de asuntos europeos del Consumer Choice Center y coautora del informe, agregó:

“La mayoría de los argumentos contra el vapeo no tienen en cuenta el hecho de que los cigarrillos electrónicos se dirigen a los consumidores de tabaco. Al igual que los sustitutos del azúcar ayudan a las personas a reducir su consumo de azúcar, los cigarrillos electrónicos ayudan a las personas a dejar de fumar. No culpamos a los sustitutos del azúcar por un mayor consumo de azúcar. Sin embargo, hacerlo con los cigarrillos electrónicos parece ser aceptable”.

Principales hallazgos

Los principales hallazgos de la investigación incluyen:

  • La nicotina no es el problema, las toxinas en los cigarrillos sí lo son. Casi todo el daño del tabaquismo proviene de las miles de otras sustancias químicas presentes en el humo del tabaco.
  • Los cigarrillos electrónicos ayudan a los adultos a dejar de fumar: son dos veces más efectivos que las terapias de reemplazo de nicotina.
  • Vapear no conduce a fumar entre los adolescentes. Las tasas de tabaquismo entre los jóvenes están en un mínimo histórico y el uso de cigarrillos electrónicos por parte de ellos es poco común.
  • Prohibir los sabores no resolverá el problema. Las restricciones y prohibiciones de los sabores limitarán significativamente la utilidad del vapeo como herramienta para dejar de fumar.

Michael Landl, director de la World Vapers Alliance concluyó:

“Los formuladores de políticas ya no pueden ignorar los hechos. El alarmismo sobre el vapeo debe detenerse y las agencias de salud pública deben respaldarlo como una herramienta eficaz para ayudar a los fumadores a pasar a una alternativa más segura”.

El informe completo se puede descargar aquí:

World Vapers Alliance (WVA) amplifica la voz de los vapeadores de todo el mundo y los capacita para marcar la diferencia en sus comunidades. Nuestros miembros son asociaciones de vapeadores, así como vapeadores individuales de todo el mundo. Más información en www.worldvapersalliance.com.

Consumer Choice Centre – La CCC representa a los consumidores en más de 100 países de todo el mundo. Supervisa de cerca las tendencias regulatorias en Ottawa, Washington, Bruselas, Ginebra y otros puntos críticos de regulación e informa y activa a los consumidores para que luchen por #ConsumerChoice. Obtenga más información en www.consumerchoicecenter.org

Originally published here.

Effet passerelle, un mythe facile à démonter

Non, « l’effet passerelle » n’existe pas ! Souvent accusée par ses détracteurs de mener les jeunes vers le tabac, la vape a vu son image écornée. S’appuyant sur de nombreux rapports de la communauté scientifique, une association internationale et indépendante de consommateurs publie une étude très fouillée qui démontre l’absurdité de cette hypothèse.

« Le vapotage et le mythe de l’effet passerelle ». Tel est l’intitulé du rapport publié par le Consumer Choice Center (CCC). Cette association internationale de consommateurs s’est ainsi penchée sur cette théorie selon laquelle l’e-cigarette constituerait une porte d’entrée vers le tabagisme quotidien, en particulier chez les jeunes. 

Une théorie tellement pratique pour réglementer la vape

« Il est urgent de revenir à une perspective scientifique et indépendante, sur laquelle pourront s’appuyer les gouvernants afin d’améliorer le bien-être des consommateurs », indiquent en préambule les rapporteurs de l’étude. Car cette « méfiance » vis-à-vis de la vape est souvent véhiculée sans le moindre fondement ni démonstration. C’est notamment le cas du récent rapport SCHEER, censé éclairer la Commission européenne. Celui-ci se contente d’affirmer qu’il y aurait « de fortes preuves que les cigarettes électroniques constituent une porte d’entrée vers le tabagisme chez les jeunes » … sans pour autant les présenter explicitement.

Pourtant, certains dirigeants s’appuient sur cette théorie pour réglementer le marché. Et prendre des décisions qui privent de nombreux adultes du « substitut nicotinique le plus efficace à ce jour, au moins 95 % moins dangereux que la cigarette », selon de nombreuses agences de santé comme Public Health England. On pense notamment à l’interdiction des e-liquides aromatisés dans certains États américains, à une perspective similaire aux Pays-Bas ou encore à l’interdiction totale de la vape en Inde ou aux Philippines. 

Le réexamen de la TPD, qui doit être mené l’an prochain à la lumière du rapport SCHEER, risque aussi de suivre la même voie. Pour éclairer les débats, le Consumer Choice Center dresse la synthèse de toutes les études scientifiques autour de la vape et retient quatre raisons principales pour lesquelles l’effet passerelle n’existe pas. « L’e-cigarette est une porte de sortie du tabagisme, et non une porte d’entrée », indiquent-ils en conclusion.

En substance, il s’agit des points suivants : 

  • La nicotine n’est pas le problème, ce sont les toxines dans les cigarettes qui sont dangereuses.
  • L’e-cigarette aide les adultes à arrêter de fumer.
  • Le vapotage ne conduit pas au tabagisme chez les adolescents, d’après des études statistiques et scientifiques.
  • L’interdiction des arômes ne résoudra pas le problème : elle ne fera que priver les vapoteurs du substitut tabagique le plus efficace à ce jour.

Une mauvaise interprétation du rôle de la nicotine

Le rapport s’ouvre par un rappel très important : « L’e-cigarette est apparue en ciblant les consommateurs de cigarettes conventionnelles avant tout, en particulier les plus gros fumeurs, afin de les aider à arrêter. » En clair, la vape ne s’adresse pas à ceux qui n’ont jamais fumé.

Comme l’a rappelé récemment l’Anses, les cigarettes classiques libèrent plus de 7 000 substances toxiques en brûlant. 69 d’entre elles sont potentiellement cancérogènes. « La dépendance des fumeurs est due à une combinaison de nicotine et des autres ingrédients de la fumée de tabac, soutenue par un comportement conditionné (le “rituel de fumer”), indiquent les rapporteurs. En l’absence de la fumée de tabac, le potentiel de dépendance à la nicotine est très faible, de sorte que la plupart des vapoteurs ressentent une pression beaucoup moins addictive que les fumeurs ».

En s’appuyant sur une étude du British National Health Service, le Consumer Choice Center rappelle ceci : « Si la nicotine correspond à la substance addictive des cigarettes, elle est plutôt sans danger. Tous les risques proviennent des milliers de substances chimiques de la fumée de tabac, dont un grand nombre sont toxiques. Les substituts nicotiniques sont utilisés depuis de très nombreuses années pour aider les gens à arrêter de fumer, et ce sont des traitements sans danger ».

Autrement dit, la nicotine n’étant pas un problème dans les substituts classiques, elle ne l’est pas non plus dans le vapotage. Ou alors des milliers d’individus seraient devenus accros aux patchs ou aux gommes à mâcher, ou les auraient adoptés sans expérience tabagique antérieure. En France aussi, on a observé cette méconnaissance des risques entre vapotage et nicotine, y compris parmi les médecins.

L’e-cigarette, un rempart efficace contre le tabagisme

Les rapports qui démontrent l’efficacité de la vape dans le sevrage tabagique s’accumulent depuis plusieurs années. L’étude du Consumer Choice Center reprend les principaux d’entre eux.

Il y a tout d’abord l’étude de l’US National Academies of Sciences, Engineering and Medicine, source pourtant utilisée par les pouvoirs publics américains. Elle démontre que le nombre de fumeurs n’a jamais été aussi faible, aux États-Unis, passant de 21 % de la population en 2005 à 14 % en 2018. Ces experts corrèlent directement cette baisse à l’apparition progressive de l’e-cigarette. Ils soulignent que « la prévalence tabagique s’est réduite de plus en plus rapidement, au fur et à mesure de la popularité du vapotage aux États-Unis ».

Les rapporteurs du CCC citent également l’étude du New England Journal of Medicine, dont nous nous sommes déjà faits l’écho. Il en ressort que le vapotage est deux fois plus efficace que les autres substituts nicotiniques. Enfin,  ils reprennent les travaux d’Action on Smoking and Health, en Angleterre, qui montrent que « seul 0,3 % des non-fumeurs sont des vapoteurs en 2020, alors qu’ils étaient 0,8 % en 2019 ». Une baisse significative et un pourcentage très faible, qui montrent que le vapotage n’intéresse pas réellement ceux qui n’ont jamais fumé.

Pas d’effet passerelle observé chez les adolescents

C’est le principal argument des adeptes de la théorie de « l’effet passerelle » : la vape séduirait les adolescents n’ayant jamais fumé, au point de les rendre accro à la nicotine. Le rapport SCHEER indique ainsi qu’il existerait « de fortes preuves que les cigarettes électroniques constituent une porte d’entrée vers le tabagisme chez les jeunes ». C’est aussi le point de vue de Jerome Adams, le chirurgien général des États-Unis, qui qualifie « d’épidémie » la popularité de la vape auprès des adolescents. Sous-entendu : ce serait tous des fumeurs en puissance.

C’est d’autant plus étonnant que l’on retrouve essentiellement des études… qui démontrent le contraire. Le Consumer Choice Center cite ainsi les travaux de Colin Mendelsohn et Wayne Hall, publiés dans le Journal of Drug Policy. Ces recherches montrent qu’au moins 70 à 85 % des adolescents ont essayé la vape après avoir déjà commencé à fumer et que le vapotage régulier est très rare chez les adolescents. « Contrairement à l’hypothèse de l’effet passerelle, le vapotage apparaît comme un moyen de détourner les jeunes exposés à un risque élevé d’être accros à la cigarette classique », concluent les chercheurs.

Le rapport du CCC cite également les travaux du département de science comportementale de l’University College of London. Forts de la synthèse d’une quinzaine d’études, les chercheurs affirment que « l’effet passerelle chez les adolescents n’a pas été démontré ». 

En réalité, le rapport SCHEER ou Jerome Adams s’appuieraient essentiellement sur l’étude du National Youth Tobacco Survey, conduite en 2019. Elle montre que 27,5 % des lycéens américains ont essayé au moins une fois la vape dans les 30 derniers jours. « Le problème avec ce chiffre, souligne le Consumer Choice Center, c’est qu’il met tous les consommateurs dans le même panier. Ce n’est clairement pas la même chose, entre quelqu’un qui a tiré une fois une bouffée sur l’e-cigarette d’un ami lors d’une soirée, et un utilisateur quotidien. Si l’on catégorise davantage les usages, on constate que seuls 2,1 % des adolescents non fumeurs utilisent fréquemment l’e-cigarette. En parallèle, les données d’Action on Smoking and Health montrent que le tabagisme chez les adolescents est plus bas que jamais. Les e-cigarettes sont bien moins attrayantes pour les adolescents qu’on veut le croire. » 

L’interdiction des arômes ne résoudra pas le problème

Pour expliquer l’effet passerelle, ses adeptes mettent surtout en avant « l’attractivité » des e-liquides aromatisés. C’est d’ailleurs pour cette raison que plusieurs gouvernements les interdisent ou cherchent à les bannir.

L’étude du Consumer Choice Center cite, à l’inverse, le rapport Drug Strategy Household Survey, en Australie. Il montre que la majorité des adultes (54 %), et encore plus de jeunes adultes (72 %), essaient la vape par curiosité. La notion d’arômes ou de goût est finalement la moins souvent énoncée pour se mettre au vapotage. 

Les rapporteurs évoquent aussi « l’effet profondément négatif sur la société » qu’aurait l’interdiction totale des e-liquides aromatisés. Ils rappellent que les deux tiers des vapoteurs actuels les plébiscitent, selon plusieurs études. Et ils citent l’étude de Yale montrant que de tels e-liquides sont « 2,3 fois plus efficaces que les e-liquides au goût tabac », dans l’arrêt du tabagisme. « Il est donc raisonnable de penser que les restrictions et les interdictions des e-liquides aromatisés vont fortement limiter l’efficacité du vapotage en tant qu’outil d’arrêt du tabac, et risquent de ramener les vapoteurs vers les cigarettes », concluent-ils.

En conclusion

Après cette synthèse d’études qui vient tordre le cou à la théorie de l’effet passerelle, les chercheurs indiquent que « les e-cigarettes sont avant tout une porte de sortie du tabagisme, et non une porte d’entrée […] Le discours antivape joue en faveur des décideurs politiques qui cherchent à « paterner » les consommateurs et à limiter leurs choix. Une telle approche est désastreuse et préjudiciable à la santé des fumeurs, pour qui le vapotage est devenu un vrai outil leur sauvant la vie ».

Ils rappellent que « cet outil » est donc censé s’adresser à des fumeurs désirant arrêter. Parmi les recommandations du rapport, ils préconisent ainsi l’interdiction de la vente aux mineurs ainsi que le maintien de tarifs abordables pour les adultes.

Originally published here.

Tarif PPN untuk Obat-Obatan Diusulkan Maksimal 5%

Tarif PPN untuk Obat-Obatan Diusulkan Maksimal 5%

BRUSSELS, DDTCNews – Insentif pajak untuk barang-barang farmasi dinilai masih dibutuhkan mengingat kebutuhan masyarakat Eropa untuk produk kesehatan terus meningkat di tengah pandemi virus Corona atau Covid-19.

Analis Kebijakan dari The Consumer Choice Center Bill Wirtz mengatakan pembuat kebijakan di Eropa perlu merumuskan ulang kebijakan fiskal untuk produk farmasi pada masa pandemi Covid-19, terutama mengenai tarif PPN.

“Dalam komponen harga obat pendorong utama yang membuat harga menjadi lebih tinggi karena adanya pajak penjualan obat,” katanya dikutip Rabu (4/11/2020).

Saat ini, lanjut Wirtz, sebagian besar negara Eropa masih memungut PPN untuk resep atau obat yang dijual secara bebas. Pungutan paling tinggi diterapkan Denmark dengan tarif PPN 25%. Lalu, Jerman mengenakan PPN 19% untuk resep obat dan produk obat yang dijual secara bebas.

Sementara itu, satu-satunya negara yang tidak memungut PPN atas resep obat atau obat yang dijual bebas adalah Malta. Kemudian negara seperti Luksemburg menerapkan tarif PPN rendah sebesar 3% untuk obat-obatan dan Spanyol dengan tarif PPN 4%.

Swedia dan Inggris menerapkan PPN 0% untuk resep obat yang dikeluarkan dokter. Namun, tetap memungut PPN 25% di Swedia dan PPN 20% di Inggris untuk obat yang dijual secara umum tanpa harus menyertakan resep obat dari dokter.

“Negara anggota Uni Eropa harus mencontoh Malta yang menurunkan tarif PPN sampai 0% untuk semua obat untuk mengurangi aktivitas komersial dan memastikan harga dijual dengan wajar,” ujar Wirtz.

Wirtz berharap terdapat kesepakatan di antara negara anggota Uni Eropa untuk memastikan obat-obatan yang saat ini sangat vital dapat diakses oleh seluruh masyarakat dengan harga terjangkau. Misal, dengan mematok tarif PPN untuk obat-obatan maksimal 5%.

“Perlu adanya perjanjian mengikat untuk kebijakan tarif PPN dengan batas maksimal tarif 5% untuk menurunkan harga obat, meningkatkan aksesibilitas dan menciptakan Eropa yang lebih adil,” tutur Wirtz seperti dilansir eureporter.co. (rig)

Originally published here.

Why Europe needs radical digital reform

EU attempts to curtail the influence of the world’s digital giants are stymying innovation, argues the Consumer Choice Center’s Maria Chaplia.

Amazon will soon face antitrust proceedings to address concerns raised by EU authorities regarding the company’s access and use of data. Specifically, they claim the American company can see sensitive commercial information on third-party products such as price or volume. Amazon’s actions would qualify as anti-competitive if the EU finds that it has been using this data to improve the ranking of its own products.

Regardless of the outcome of this investigation into abusive, monopolistic behaviour, the EU will come out as a loser if it does not undertake a radical digital reform to liberalise its digital single market. In the face of digital competitors from abroad, it has become convenient to pull out antitrust laws in response to every tech issue. But such an approach has neither made the EU more innovation-friendly nor more mindful of actual consumer needs.

Instead of letting digital services of all types develop at their own pace, the EU has relegated itself to passing legislation that is far from technology-neutral. According to EU Competition Commissioner Margrethe Vestager, the EU’s current regulations were put in place “when no one could have foreseen the situation we’re in today, that platforms would not just be channels, but full ecosystems where a lot of what is ongoing is monetised by the platform itself.” There was, of course, no way to predict what has happened, but it’s a poor justification for the EU’s digital lag.

Regulators, though with noble intentions, are simply unable to know ahead of time how far innovation can and will go. What they can do, instead, is create and sustain a framework that does not pick winners and losers, but safeguards intellectual property rights, keeps taxation low to encourage returns, limits barriers to entry, and makes investment easy.

In Europe, there are many outdated laws that make it burdensome to create new and innovative digital services before they ever hit the market. One example is the lack of a European-wide license for audiovisual services, forcing service providers to apply in every Member State if they want to show their content. It is the same for most other digital services in the EU, including music streaming or news collection.

“If the EU succumbs once more to antitrust legislation, it will come at the expense of future innovation and risk cutting off millions of European consumers from vital digital services”

Another key issue concerns taxation. The EU has long considered levying a tax of between two and six percent on the local revenues of platform giants. The prospect of trade talks with the US has brought this topic back into the spotlight. However, an EU-wide digital tax would limit potential future innovation. Innovators should be able to choose between high-taxed and low-taxed locations, not be faced with a uniform unavoidable tax. Complicated issues – such as the EU’s digital lag – require complex solutions according to officials, but that’s not the case. Less intervention means more innovation. Antitrust lawsuits and actions are a great tool for tax collecting but they don’t solve the core problem. We need a digital market that has many different options to choose from, making it less likely that one company can gain a monopoly as it will be more preoccupied with actual competition, and thus seek to come up with innovative solutions for consumers.

If the EU engages once more in antitrust proceedings, it will come at the expense of future innovation and risk cutting off millions of European consumers from vital digital services. We need reform and liberalisation in order to better provide for both consumers and producers.

Originally published here.

Give patients more access: We need zero VAT on medicines in Europe

As Europeans face a public health crisis, we should increase patient accessibility by abolishing VAT on the most essential of goods, writes Bill Wirtz.

The COVID-19 pandemic has put health policy back into the hearts and minds of European decision-makers. Before the outbreak, Europe had been in a debate about drug pricing, but it only involved the upper echelon of political institutions. Often blamed are pharmaceutical companies, as well as a lack of price transparency. But having a closer looks at the costs of drugs shows that one of the main drivers for high costs is sales taxes on medicines.

Informed patients will know that all but one European country charge VAT on over-the-counter (OTC) medicine and prescription medicine. Germany charges as much as 19% VAT on both types of medicines, while Denmark ranks the highest, with rates at 25% – that is a fifth of the total price for a drug!

There is only one country that does not charge VAT on prescription or over-the-counter drugs: Malta. Luxembourg (3% each) and Spain (4% each) also show that modest VAT rates on drugs are not a crazy idea but something millions of Europeans already benefit from. Sweden and the UK both charge 0% VAT on prescription medicine, yet 25% and 20% respectively on OTC.

One of the significant roadblocks towards more patient access to drugs is the unfair tax policies of some EU member states. Before talking about eroding intellectual property rights and price setting across the block, we should discuss whether we should have a VAT on medicines.

Especially on prescription medicine, where cancer drugs can reach substantial price levels, VAT rates of up to 25% significantly burden patients and their health insurance. On prescription medicine, there is little sense in first charging value-added tax, and then have national health insurance providers pick up the tab. As for OTC medicine, the implication that just because it isn’t prescribed, it therefore isn’t an essential good, is a blindspot of policy-makers.

Many OTC meds, ranging from drug headache pain relief, heartburn medicine, lip treatments, respiratory remedies, or dermatological creams are not only essential medicines for millions of Europeans; they often act as preventative care. The more we tax these goods, the more we are burdening MDs with non-essential visits.

Following the example of Malta, European countries should lower their VAT rates to 0% on all medicines. The purpose of VAT is to take a cut out of commercial activity, making sure that all commercial transactions pay what is considered their fair share, even those businesses who traditionally don’t pay any company taxes. However, regarding the sale of medicine as a purely commercial transaction, from the standpoint of patients, misses the point. Millions of patients need specific prescription medicine every day, and others rely on the help of over-the-counter drugs to relieve pain or treat problems that do not require professional medical attention.

It is time for European nations to agree on a binding Zero VAT agreement on medicine or at least a cap at 5%, which would reduce drug prices in the double digits, increase accessibility, and create a fairer Europe.

Originally published here.

Wir brauchen keine Mehrwertsteuer auf Medikamente in Europa

Da Europäer mit einer Krise der öffentlichen Gesundheit konfrontiert sind, sollten wir die Zugänglichkeit für Patienten verbessern, indem wir die Mehrwertsteuer auf Medikamente abschaffen.

Die Corona-Pandemie hat Gesundheitspolitik zur Chefsache der europäischen Entscheidungsträger gemacht. Vor dem Ausbruch gab es auf EU-Ebene bereits eine Debatte über Arzneimittelpreise. Häufig werden Pharmaunternehmen und mangelnde Preistransparenz dafür verantwortlich gemacht, dass Medikamente zu teuer sind. Ein genauerer Blick auf die Arzneimittelkosten zeigt jedoch, dass eine der Hauptursachen für hohe Kosten die Verkaufssteuern auf Medikamente sind.

Manche Patienten werden wissen, dass bis auf ein Land EU LänderMehrwertsteuer auf rezeptfreie und verschreibungspflichtige Medikamente erheben. Deutschland erhebt 19% Mehrwertsteuer auf beide Arten von Arzneimitteln, während Dänemark mit Sätzen von 25% – das ist ein Fünftel des Gesamtpreises für ein Medikament – am höchsten liegt.

Es gibt nur ein Land, das weder auf verschreibungspflichtige noch auf rezeptfreie Arzneimittel Mehrwertsteuer erhebt: Malta. Luxemburg (je 3%) und Spanien (je 4%) zeigen auch, dass bescheidene Mehrwertsteuersätze auf Medikamente keine verrückte Idee sind, sondern etwas, wovon bereits Millionen von Europäern profitieren. Schweden und das Vereinigte Königreich erheben beide 0% Mehrwertsteuer auf verschreibungspflichtige Arzneimittel, jedoch 25% bzw. 20% auf rezeptfreie Arzneimittel.

Eines der wesentlichen Hindernisse auf dem Weg zu mehr Patientenzugang zu Medikamenten ist die unfaire Steuerpolitik einiger EU-Mitgliedsstaaten. Bevor wir über die Schwächung von Patentrechten und europaweite Einheitspreise für Medikamente sprechen, sollten wir darüber diskutieren, ob wir eine Mehrwertsteuer auf Medikamente überhaupt erheben sollten.

Insbesondere bei verschreibungspflichtigen Medikamenten, wo Krebsmedikamente schnell richtig teuer werden, belasten Mehrwertsteuersätze von bis zu 25% Patienten und ihre Krankenversicherung erheblich. Bei verschreibungspflichtigen Medikamenten macht es wenig Sinn, zuerst die Mehrwertsteuer zu erheben und dann (meist) die öffentlichen Krankenkassen die Rechnung übernehmen zu lassen.

Viele OTC (over the counter)-Medikamente, die von der Linderung von Kopfschmerzen, Sodbrennen, Lippenbehandlungen, Atemwegsmitteln bis zu dermatologischen Cremes reichen, sind für Millionen von Europäern nicht nur wichtige Medikamente, sondern dienen häufig auch der Prävention. Je mehr wir diese Güter besteuern, desto mehr belasten wir die Ärzte mit nicht unbedingt notwendigen Besuchen. Komischerweise fällt bei Arzt- oder Krankenhausbesuch in Deutschland keine Umsatzsteuer an – Schwer ist aber zu verstehen warum diese dann auf Medikamente und Hilfsmittel erhoben wird. Was rezeptfreien Medikamente betrifft, so ist die Implikation, dass sie, nur weil sie nicht verschrieben werden, kein essentielles Gut sind, ein blinder Fleck der politischen Entscheidungsträger.

Dem Beispiel Maltas folgend, sollte Deutschland Medikamente von der Mehrwertsteuer befreien. . Der Zweck der Mehrwertsteuer besteht darin, einen Teil aus der kommerziellen Tätigkeit herauszunehmen und sicherzustellen, dass alle kommerziellen Transaktionen gerecht besteuert werden, auch jene Unternehmen, die traditionell keine Unternehmenssteuern zahlen. Den Verkauf von Medikamenten aus der Sicht der Patienten als eine rein kommerzielle Transaktion zu betrachten, verfehlt jedoch den Sinn. Millionen von Patienten benötigen täglich bestimmte verschreibungspflichtige Medikamente, und andere sind auf die Hilfe von rezeptfreien Medikamenten angewiesen, um Schmerzen zu lindern oder Probleme zu behandeln, die keine professionelle medizinische Behandlung erfordern.

Es ist an der Zeit, dass sich die europäischen Länder auf ein verbindliches Null-Mehrwertsteuer-Abkommen für Arzneimittel oder zumindest auf eine Obergrenze von 5% einigen, was die Arzneimittelpreise im zweistelligen Bereich senken, die Zugänglichkeit erhöhen und ein gerechteres Europa schaffen würde.

Originally published here.

Fun Police

ConsEUmer Podcast

Consumer Choice Center Cast

Follow us

Facebook-f Twitter Instagram Linkedin Youtube Spotify

Contact Info

712 H St NE PMB 94982
Washington, DC 20002

info@consumerchoicecenter.org

© COPYRIGHT 2024, CONSUMER CHOICE CENTER

Scroll to top
en_USEN
it_ITIT pt_BRPT fr_FRFR es_ESES de_DEDE en_USEN